Усе почалося 14 квітня 2014 року. Саме відтоді почали вживатися тепер зрозумілі всім слова "АТО", "мобілізація", "фронтовий щоденник", "на фронт"... Людей масово забирали, хоч як це б і не звучало страшно, на війну. Особливо страшною була війна 2014 року. "У мішки набивали пісок та сміття, обкладали ними машини", і так їхали відстоювати честь своєї держави. "Завдяки тому, що наш народ допоміг, оборона вистояла 14 року" – так згадують про ті часи воїни АТО.

      19 жовтня 2016 року перші курси Шепетівського коледжу ПДАТУ побували у розділі експозиції краєзнавчого відділу музею М. Островського "Борці за Україну". Всіх нас вразив патріотизм цього приміщення, в якому залишилася маленька частинка душі кожного бійця, із їх особистими речами, фотографіями, зброєю.

    Допомогла нам відчути особливу, виняткову атмосферу Юхимович Лідія Денисівна, яка зберігає історії воїнів не лише у музеї, а й у серці. "Я із всіма була знайома, я знаю кожного історію. Проте, бажала прочитати їхні "Спогади"". Бажання Лідії Денисівни здавалося б, таке просте, але для когось "не настав іще час", а для когось, на жаль, уже й не настане.

     "Нас відправили в Іловайськ. Дехто говорив, що не варто туди їхати, адже його вже захопили. Але накази не підлягають обговоренню. І ми поїхали. Старші за званням в броньованих машинах, ми – у простих. Не доїхавши до Іловайська, нас почали обстрілювати. Мій товариш, що сидів поруч загинув. Я чудом вцілів" – так згадує Тарасенко Віктор, нагороджений орденом Данила Галицького. А ось події, які згадував Шевчук Володимир, що загинув напередодні Дня Незалежності: "Нас було 85, коли ми приїхали до місця призначення, попереду побачили високий та широкий рів... Нас почали обстрілювати із зенітної установки... Лише 25 не поранено...". Не менш сумна історія із Донецьким аеропортом, облога якого тривала 24 дні. "Хто побував в аеропорту, навіть, декілька годин, достойний нагороди" – вважають герої. Незважаючи на великі втрати людей, кількість поранених, воїни повертаються на Схід, тому що вони "роботу не закінчили".

     Не менш важливе значення у зоні АТО і поза нею мають і медичні працівники. Із Шепетівщини їх всього троє: Петрик Максим, Аня Федорчук та Ковальчук Олександр.

     Події на Сході будуть показані в Польщі на фото-виставці Наталі Кравець та інших фотокореспондентів. Нам залишається побажати терпіння та мужності, удачі. Пам'ятайте: ви у наших серцях назавжди!...

Студентка Шепетівського коледжу ПДАТУ

Петрук Богдана